Десять років тому захопився фрактальною геометрією Мальдеброта, бо вважав, що вона дозволяє математизувати концепцію емерджентності (таких властивостей цілого, які неможливо звести до властивостей часток). Проте невдовзі збагнув, що фрактали можна вважати лише метафорою емерджентості, а саму емерджентність, як й усю теорію систем, в межах лише геометрії математизувати неможливо: здебільшого це справа алгебри. Хоча малюнки з фракталами в мене досі іноді викликають надзвичайне естетичне захоплення.